Твої слова - як дощ на спраглі трави:
"Де Ви пропали на дванадцять днів?
Без Вас у мене зовсім кепські справи!
Я як без рук, чи як кіно без слів!
Де записник з нотатками засідань?
Коли з відпустки вийде агроном?
З ким пив учора постачальник-злидень
і де стоїть карафка із вином?
Чиї заяви треба підписати,
кому я обіцяв машину дров,
чи виселився Пилипчук із хати
і чи, нарешті, сторож вже здоров?
Де прибиральниця поділа попільничку,
де парасоля, що висіла тут?
На п'яту викличте у кабінет п'яничку,
а цю записку віднесіть у збут!"
...Бурчиш, бурчиш, - чи сердишся, чи радий,-
я ж тану, наче віск, від слів твоїх!
Шукаю, дізнаюсь, даю поради
і цілий день тамую в грудях сміх...
Вірш гарний, але сучасне мистецтво , в т.ч. слова, не може без еротики у сюжеті, навіть найцнотливішому. читачу потрібно "голу" правду, а не просто правду. Додумувати зараз не в моді.
Антошка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну не все ж має бути масним! Іноді і проста симпатія гріє...