Я люблю, коли ти посміхаєшся. Так щиро і тепло. Так по-справжньому. Посміхаєшся, коли захоплено щось розказуєш, коли щось згадуєш. Коли просто дивишся на мене.
Я люблю, коли ти слухаєш мене. Тоді ти так уважно дивишся мені в очі. Ловлячи кожне слово, яке я промовляю. І в твоїх очах стільки ніжності.
Я люблю, коли ти просто береш мене за руку. Коли ми йдемо по вулиці. Коли в магазині щось вибираємо і ти хочеш привернути мою увагу. Або коли прости лежимо на м’якому дивані і дивимось якийсь фільм.
Люблю, коли ти починаєш щось розказувати, жестикулюючи руками. Змінюючи інтонацію голосу відповідно до моменту в історії.
Люблю, коли ти підспівуєш майже кожній пісні, яка грає по радіо. І тобі байдуже чи ти в машині - один, чи ти в маршрутці де куча народу здивовано дивляться на тебе. Люблю тебе за те, що і мені стає байдуже до всіх в цей момент, і я підспівую разом з тобою.
Люблю, коли обіймаєш мене. Просто так. Коли я готую, обіймаючи мене зі спини. Коли приходжу втомлена після важкого робочого дня. Коли я просто читаю книгу. Твої обійми завжди такі теплі і заспокоюючі.
Є мільйон причин через які я люблю тебе. Але основна причина: тому що ти любиш мене. Як ніхто і ніколи.