Новий рік посміхнись, запитай у людей:
Чому Київ палає, вирує Хрещатик?
Скрізь намети стоять, чи здобудуть ідей,
Знову в піст у повсталій меті розпочатій.
Не зловісним вогнем і не криком біди,
Засіяй в кожній хаті орбітного кола,
Краплю щастя неси і з любов’ю іди
Новорічна ніч сяй на всесвітнім Престолі.
Двадцять перший вік, мудрість диктуй дітлахам,
Воскреси віру правди у кожну людину,
Бо майбутнє для них, будувати свій Храм,
Сповідатись – батькам за належні провини.
В пам’ять дні закладіть цих минулих доріг,
Вам в історію впише поет про майдани.
Це не радість, це крик, і не образ для книг,
Стратегічні, сучасні, всесвітні екрани.
Закарбований вік, нових звитяг потік,
Дай народу вкраїнському гроші й спокою!
В Новій Ері ТИ став неспроможний боржник,
Як же так? Розплатись і народ не розколюй!
Чотирнадцятий рік – виїзний Кінь століть,
Роботящий, не штучний, Господній, природний!
З Неба вийшов Тарас щоб Майдан примирить,
В ювілей свій з’єднати в любові народи:
«Схаменіться, брати, найдорожче своє,
Научайтесь чужого й своє прославляйте!
Тільки знайте, чуже комом в горлі стає,
Найрідніше своє, бережіть й не цурайтесь!
Мої думи не вмерли, сіяють добром,
Роздивляюсь на вчинки і ваші події,
В Ювілей свій лечу понад рідним Дніпром,
Своє Слово вкладаю у думи Надії».
ID:
471077
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.01.2014 15:56:13
© дата внесення змiн: 08.01.2014 15:56:13
автор: Юлія Ющенко
Вкажіть причину вашої скарги
|