дівчина з кригою замість пальців
заходить у цю кімнату
так, ніби легкий човен знаходить собі причал.
і я знаю, що звуки будуть вічно про неї дбати,
яке не пекло б сонце
й який не піднявся б шквал.
дівчина з теплими, ніби мед, думками,
не переступивши порогу,
відкриває усі незламані ще замки -
й пустеля простилається під її ногами
від тихого слова,
легкого жесту руки.
дівчина з небом замість очей
ніколи не згадує про минуле.
коли приходиш кудись уперше - востаннє вже нікуди йти.
занадто багато каміння вже потонуло
аби збудувати
ці нові береги.
дівчина, що приходить сюди вечорами,
переписує всі прочитані мною колись книжки,
залишаючи на сторінках тільки ноти і голоси.
і якщо бути забобонним і вірити рунам -
то задля цього
вона і мала сюди прийти.
вітер змінює напрям,
вітер змінює настрій.
здраствуй, дівчинко з кригою замість пальців.