(Переспів власного «Віршування
для забави»)
Поет віршує - ради слави,
Пенсіонер - лиш для забави.
Руду словесну не копає,
Вірші , як булки випікає.
Тепер він вільний і знічев’я
Так з нього й пре багатослів’я.
То щоб його угамувати
Слова потрібно римувати.
Багатослів’ю буде гірше
Як зв’яжеш їх у акровірші.
Сам попробував, старався,
В’язав, в’язав, а він не дався.
Напружився – змістовність чую,
Форму здолав* - акровіршую!
16.01. 2014р., Київ
______________________
*У словнику української мови немає жодного слова з
початковою літерою твердого «и». При написанні акровіршів
автор вирішує цю пробему з допомогою початкової м’якої
літери «і» в парі з твердою «и» - « І(И)»
**З моїх скромних міркувань, Акровірші бувають 3 типів:
1)Заголовок співпадає з першими літерами рядків вірша
і не посилює тексту твору;
2)Заголовок не співпадає з першими літерами рядків вірша
і посилює зміст твору;
3)Заголовок зовсім не співпадає з першими літерами рядків
вірша а в них автор закладає часто потаємний зміст, не
афішуючи, що даний твір - акровірш. В свій час на таку
уловку попадала навіть радянська цензура. Пригадую 1965р.
Газета «Молодь України» опублікувала блискучий вірш
якогось канадійця українського походження, в заголовку
і в тексті якого сердешний висміював своє емігрантське
життя, тужив за Ненькою – Україною та заздрив щастю
українців, що проживали в Радянській Україні.
Газета виходила тиражем, якому зараз позаздрить
будь яка газета України, і він повністю розійшовся. На
другий день «ворожа» радіостанція турботливо закликала
українців звернути увагу на цей Акровірш і правильно
його прочитати. Бо в заголовку і у змісті - бутафорія, а
вся сіль цього твору саме в перших літерах рядків,
прочитаних по вертикалі(не кожний знає, що таке
акровірш).
Грім з ясного неба! Бо там не то що гриміло, а ревло:
«На москалів, ляхів і юд точіть ножі і там і тут!».
Всі забігали перечитувати газету. Ми, аспіранти, набігавшись
по Києву і не діставши газету, кинулись по бібліотеках.
Слава Богу, встигли! Що тут діялось в Україні та інших
територіях бувшого Союзу! КДБ вилучило «жартівницю»
скрізь, де змогло, а хто попався з нею особисто, на
роботі чи вдома – всі були запроторені, в т.ч. і один з
наших аспірантів. Навіть доля його не відома.
