Надто швидко подорослішав,
промайнули довгі, нескінченні осені…
Пройшли дощі, сніги і буревії,
долоні міняли тисячі ліній,
небо мільйони відтінків,
люди безліч зупинок, платформ…
Для когось не вистачило ліків,
для когось криків,
а я відповідаю: «що все норм»…
навіть коли в душі пусто,
й навколо відсутність…
Між вогнів засніженого міста,
між теплих осель і вікон,
десь нІкому
зігріти холодні, стомлені руки…
За стінкою чується стукіт
годинника…
Я надто швидко подорослішав…
