За вікном давно вже темна ніч
Хаотично падають сніжинки
Світло від вогню грайливих свіч
Падає на білі плечі жінки
Я милуюсь тілом білосніжним
І очей не можу відірвати
Ти мене своїм цілунком ніжним
Змусила без тями покохати
Наче з ланцюга разом зірвались
Я ледь не забув своє ім”я
Файно ми з тобою покохались,
Але ж в тебе є мабуть сім”я
Мабуть є коханий чоловік,
Що чекає цілу ніч додому…
Сумні очі глянуть з-під повік:
«Я належу лиш тобі одному».
2012р
Гарний вірш! 
