На цій колії
Мене ніхто не зупинить.
Не підведе до вічних берегів,
І спрагу димну не осилить…
Бо їду я…
До чорта на прийом!
Розважитись там, мабуть, не зумію,
Але і в зуби подивитися я варт!
(Якщо напитися потрібних кварт,
Й додати кілька заклинань з сувію…)
Пардон, за маячню.
Але таким перфомансом розважним
Для себе я розводжу сміх поважний
У цьому морі синього [не певен чи>
бурлеску,
(Хіба так можна називати
зимну фреску?!)
Бо в днях останньої Помпеї
Не бачу я ніяких просвітлінь…
Тому,
Розважити
[Хоча б себе>
Я маю повне
Динамічне право!