|
Коли тебе під старість запитає
Онук з дитячими очима,
Чому на світі так буває,
Стискаючи маленькими плечима.
Коли він тихо-тихо прошепоче,
Забравшись на дідусині коліна,
Волоссям сиві зморшки залоскоче,
Питатиме, у чому та таїна.
Коли він, ніби вже дорослий,
Залишить острах за скрипучими дверима,
Примружиться, спитавши тихо-тихо,
За що страждала наша Україна,
Коли відкине іграшки яскраві,
Забувши про всілякі там розваги,
Покинувши у безладі всі плани,
Залиш змарніле скло в старій оправі,
Склади у бік свої бумаги.
Вже час.
Тримаючи малого на колінах,
Сивими зморшками торкаючись волосся,
Останьтесь вдвох у тепло-жовтих стінах,
У кольорах вкраїнського колосся.
І, дивлячись в блакитні його очі,
Так схожі на серпневе небо зранку,
В допитливі до всього, щирі очі,
Мовляй із ним до самого світанку.
Хустинкою з очей збирая роси,
Від сигарет згрубілим трохи тоном,
Згадай про все, що хлинуло на серце
Й пройшло палаючим по тілу дзвоном.
Згадай про всіх: найменших, літніх,
чоловіків, жінок. Людей.
Яких єднала одна мрія –
майбутнє для свої дітей.
Які забувши про шаблони,
- умовні -
Захід, північ, південь схід,
Складали гумові колони.
Брат і сестра, ти сам й сусід.
Згадай про тих, хто розпрощався
З життям в одну раптову мить.
Й про тих.. Хто над людьми знущався.
Не поспішай. Я розумію.
Тут в будь-кого у грудях защемить.
-
Коли тебе під старість запитає
Онук з дитячими очима,
Чому на світі так буває,
Стискаючи маленькими плечима.
Коли пірнаючи в твої обійми,
Заплаче вже не через гри,
Ковтни легенями повітря вільне,
Вони не задарма там полягли.
ID:
483360
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 04.03.2014 00:51:37
© дата внесення змiн: 04.03.2014 00:51:37
автор: Juravel
Вкажіть причину вашої скарги
|
Слава Україні!!! 
