Ви думали, що збудуться всі мрії?
Наївно споглядали в небеса.
Шукали знаків у рожевій ейфорії,
Щодня чекали на безмірні чудеса.
Ви думали, що все так легко?
І все даватись може просто так?
Сміється криво те безлике ехо –
Нема у вашій логіці життя ознак.
Ви думали перемагає все добро,
І завжди правда торжествує?
В той дивний час, коли брехня і зло
Самі себе уже канонізують.
І де ви бачили у світі справедливість?
Хоч когось приведіть, хто їй не зрадив.
Усе міняється. У моді лиш мінливість.
Та й розум – це для маси тільки вада.
І хто вам радив вірити всім людям?
Не вірте – плюнуть ще колись на вас.
А ви розумно усміхніться тим верблюдам,
І все поправить той бездушний час.
І ви, вже розчаровані, відкиньте мрії,
Не думайте надіятись на небеса.
Й тоді, коли ні краплі не залишиться надії,
Безсовісно і нагло припруться чудеса.
