Ти одичавів , лютий звір?
Вже не мавпа, й не людина.
Куди це дивиться нахабний зір?
Ти вкрав усі мої світила.
Ненавидиш,може, мене
За бурю і стихії стогін?
За що гієна їсть тут все?
Дітей моїх немає сотень...
Від полюса до полюса,екватор захвативши,
Гризеш степи, діброви, пальми променисті,
Закусюєш тюленями, моржами
Ротами величезними своїми.
Як рибку, проковтнув маленьку кулю,
Яка,мов дзиґа, кругом сонця мліє.
Смарагди здобуваючи, малу отримав ґулю?
Ще трохи і з`їсиш самого себе.
Видно, що Ви старалися. Тема ледве не планетарного масштабу. Та я раджу працювати-працювати, виписуватися-виписуватися, щоби слово стало прозоре, як скельце.
Сором'язлива квітка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00