Між хмарами -
по променях,
журавами -
у споминах,
хвилиною
ранковою,
билиною
квітковою
ти линеш -
гинеш,
мчиш
і догораєш.
У дотиках,
у поглядах,
у пестощах,
в цілунках,
у блискітках
очей п'янких,
в мелодіях
ночей ясних,
у всьому ти -
не смій від мене йти...
Будь янголом,
будь спомином,
будь прихистком,
будь доторком,..
будь маревом
пустель моїх,
будь заревом
видінь нічних,
будь усміхом
і радістю,
і гордістю,
й ненавистю,
і щастям,
і нещастям -
будь усім!..
Своїм вогнем
в душі моїй
ти сотні тем
для дум і мрій
вкарбовуєш,
вирізуєш,
вціловуєш,
пронизуєш
до кісточок,
до ниточок
таємних тих
моїх...
Ідеш куди?..
Лишайся ще!..
Ще підіжди,
нехай тече
невтримний,
марний,
вільний,
тихий час...
Ми в золоті
хмаринами
піднімемось
із крилами
за спинами,
за душами,
за щастям,
за життям...