А час летить.
А ти ще не встиг показати той краєвид де хмелі ,коли ти був малий, буянив.
Де сніговиків ліпили ви гуртом з малими.
Де яскраві зорі в темну ніч світили.
Де ці ночі незабутні були.
Ні, це не звичайні міські ночі.
Ніч там то зовсім інше.
Де чисте повітря.
Де вишні над головою.
Де навіть далеко від хати.
В полі.
Ти відчуваєш що ти вдома.
А час летить.
А твій син ще цього всього не дізнав.
А твого сина виховує місто.
Його виховують інші норми.
Інше щастя в нього.
Для нього те що в нього і є щастя.
Напевно тоді так краще.
Він посміхається.
Отже йому добре.
Але ти сам подумай.
І виріши для себе.
І про сина ти подумай.
Як для вас краще буде.
Хоча ні не для вас.
Для нього як краще буде ?
В місті де з ним говориш ти через раз.
Чи там де ви будете з самого ранку і до пізнього вечору разом ?
Можливо це багато.
Але такі дні потрібні.
Вони для обох потрібні.
Для сина щоб дізнався яке ще щастя є.
Без комп\'ютера та телефону.
А для тебе чого ти добився за ці роки виховання сина.
Поговори ти з сином і перевір чого добився ти.
Як ти виховав його.
