Ніколи не зраджу коханій людині,
Ніколи не зраджу собі,
Ніколи не зраджу своїй Батьківщині
І це найдорожче в житті.
Лунали промови від батька до сина
З дитинства він мав їх пройти.
Як виросте, міг захищати країну,
Від ворога, щоб зберегти.
Маленький синочок дивився на татка.
Що міг розумів і тому,
Блищали цікавістю ті оченятка,
Уроком то було йому.
І мама раділа з любов’ю до сина,
Зверталась до Бога вона.
Біди щоб не знала єдина дитина,
Не зрушила щастя війна.
Промову з дитинства не можна забути,
І люблячи рідну сім’ю,
Син знав, що завжди захистить Батьківщину,
І батька і мати свою.
А також ніколи не зрадить кохану,
Нікого не зрадить, тому,
Знав перший урок, ту промову з дитинства,
Не жити без неї йому!
