«З призначень ритуалу найцінніше це гармонія. Вона робить прекрасним Шлях давніх царів, а їм слідують і в малому, і в великому…»
(Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)
До старого вчителя,
Що став волоцюгою
І змушений блукати
Від царства до царства,
Від вельможі до магната,
Від двору до обійстя,
Що не мав навіть прихистку,
Чіплялися учні юрбами
І то з одним запитанням:
«Скажи нам, учителю,
Для чого це і навіщо –
Виконувати нудні ритуали,
Одні й ті самі постійно,
Для чого ці слова і жести,
Ці шати і пісні давні,
Навколо ж панує зло,
А ми все без прихистку,
Без затишку і домівки,
А ми все блукаємо
У пошуку якогось Шляху
Куди і навіщо?»
А вчитель все їм
Спокійно пояснював,
Хоч не раз хотіли
Його вбити люди темні і злі,
І таке учням відказував:
«Найважливіше в ритуалі –
Гармонія.
Вона робить шлях давніх царів
Прекрасним.
А за ними всі – і мудреці, і народ
Слідують.
Хоча гармонія не завжди доречна,
Бо без ритуали годі
Її в життя втілювати.
І яке ваше запитання важливе!
Бо в ритуалі відчуття скорботи
Важливіше ретельності.
Отже, як помру, не кидайте
Мене при дорозі,
А виконайте ритуал
І станьте
Частиною ріки часу,
Частиною оцього Всесвіту…»
Примітка:
Ілюстрація – частина картини Ван Гога.
У Конфуція теж є з цього приводу цікава думка - аналогічна. Тільки сказана за 2500 років до Лоренца і Нобеля...
