Тут море смутку,лиш журба,
одтята тихим померканням.
Тут правда під завісою брехні,
тут чужде ставить запитання.
І шляху ти шукать не смій,
бо,віднайшовши,скамяніє -
душа твоя і твої мрії,
повзтимеш низько,немов змій.
Лиш ледарі шукають долі,
зпоміж обману й темних мас,
їх світла промінь вже погас.
Борись за свій ціною крові.
Все темнеє нехай поборе,
за нього дух нехай проснеться,
багаття правди рознесеться
й душі заповне всі простори.
І кожен має власний шлях.
Ти загасить вогонь не смій ніколи,
бо через те й людиною зовуть довкола.
Душа твоя без нього прах.
