Піду в поля…
Намочу ноги в роси…
Впаду в безмежно
Запашну траву…
І розплету я всоте
Свої коси…
Щоб лиш відчути…
Справді…
Я... Живу…
А чи піду…
На скошені покоси…
Хай кров із ніг
Проллється по стерні…
Щоб лиш відчути…
Вдруге… Вп’яте…
Всоте!…
Життя моє -
Не снилося мені!…
І ти підеш…
У світанкові роси…
Туди… де слід мій
Губиться в імлі…
Всі зорі світу
Вкинеш в мої коси…
Лише за те…
Що Жив ти…
На Землі…
Наталю, пробачте за безпардонність.Я насолоджуюсь Вашими віршами, торкаюся їх душею.От в цьому саме вірші я б написав кінцівку "лише за те,
що віднайшов мій слід."
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ага,тільки рима загубиться та байдуже,,,за що саме він вкидатиме ті зорі в коси,,,лиш би вкидав
А чи піду…
На скошені покоси…
Хай кров із ніг
Проллється по стерні…
Там Мавка розплітає свої коси,
І падають на листя сльози-роси,
Тієї,що наснилася мені...
Доки живу...
Наталю,твої мелодійні рими і мене надихають...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00