Я прокладаю міст через пустелю
В якій так важко ставити стовпи.
Коли прийду я у ту землю?
Коли я зможу вже втекти?
Хоча куди іти, куди?
І сам не знаю, що чекає.
Хочу розгледіти красу цієї темноти,
Яка чарує так… яка, напевно, не вмирає.
Ще й половини не побудував,
А може є вже половина.
Як я бетон на цей міст заливав,
А як боліла мені спина.
Та ще поки мене не зламали
І я іду по своєму шляху,
Били молотом міст, мене добивали,
Але як йшов я, так і йду!
