Чуттєва й ніжна, немов свята,
У білій сукні... Це наречена!
Спадає ніжно із пліч фата,
На грудях брошка озолочена...
Здійнявся вітер - і враз притих:
Не має права війнуть на неї -
Вона сьогодні - одна із тих,
Що Богу з Раю несуть лілеї.
Злегка всміхнулась, і сонце їй
Сипнуло жмуток ясний проміння,
Бо неповторна в красі своїй,
А у коханні своїм - єдина!
Навколо неї завмерло все!
Схилили квіти голівки ясні,
Бо біля теї, що над усе,
Вони сьогодні вже не прекрасні.
Лиш тільки ангел на руку сів,
Крилом водицю черпнув свячену
Й на шлюб щасливий благословив
Чарівну лагідну наречену...