Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Богданочка: Не смію погляду до неба підвести… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 13.09.2014 - 23:30
Хтось скаже, що винен один - головний ворог, але розділяю Вашу думку щодо винності самих людей - адже ворог просто скористався їхніми слабкостями, гріхами...А взагалі щемна робота, особливо пройняло: "І мертві падають, мов листя восени..." Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви правильно зрозуміли цей вірш... Не один ворог... Їх багато, і іноді ми самі собі вороги... Прийде час і ця війна перестане нарешті відбирати життя тисяч людей. Це все безглуздо, страшно і боляче... Але ж як змінилося відношення людей до власної держави...Ми наче прокинулися з якогось сну, переосмислили стільки речей... Важко усе це... але це наша реальність і ми повинні в ній жити. Щиро дякую Вам...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя вчить, Сергію... Дякую Вам..............
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Боляче, Улянко... Дякую Вам...
Наталя Данилюк, 10.09.2014 - 23:32
Господь милосердний, Він приймає щире каяття. Якби ж кожен це усвідомив і покаявся... А за дітей найбільше страшно, бо ж вони ні в чому не винні...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Наталочко... Іноді волію не занурюватися у ці болючі думки, бо надто тяжко... Та час від часу таки роздумую над цим усім, як і кожна людина. Як можна змінити хоча б щось на краще?.. Хоча б щось... Дякую тобі, люба землячко...
Світлана Моренець, 10.09.2014 - 23:25
До сліз і мурашок пробирає Ваша молитва... Ви МОЛОДЕЦЬ! Забираю собі, спасибі! Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це я Вам дякую, Світлано... Усе, що відбувається останнім часом довкола нас, усе... до сліз... Але головне вірити, що ми і робимо... І молитися...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, я бачила... Може не правильно мене зрозуміли, чи не розділяють такої точки зору... Їхнє право. Дякую, Наталочко...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А у мене сльози на очах... Дякую Вам, Наталочко...
ТАИСИЯ, 10.09.2014 - 21:01
Трогательно. И очень правильная позиция поэта. Каждый обязан задуматься о своём отношении к всевышнему и к окружающим человека ценностям... Об отношении к ближнему, о милосердии... О покаянии... Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таісія, Ви завжди тонко відчуваєте те, що хоче передати поет в своєму творі. Щиро рада, що Вам сподобалося. Дуже вдячна за розуміння і підтримку.
Oleg Kolibaba, 10.09.2014 - 20:34
Неймовірно!!!!! Так, той, хто пережив, дійсно, повинен бути щасливий, але...чомусь не так. Як писала Оксана Максимишин у творі "Мамо, не плач"..."..і рана смертельна уже не болить...". Можливо, Герої, не дочекавшися справжнього щастя тут, отримали його...там. Хіба ж ми так цінуємо те, що нам дано? (це Ви також, дуже вдало підмітили) - ні! Не завжди! лише, скажімо, в екзистенції. Але якщо вдастся вимолити чи вибороти щастя, це буде найбільшим досягненням Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам, Олеже... Я дивилась передачу про Оксану Максимишин і її дивовижні вірші, такі, що аж мурашки по тілі... Звісно, я вірю, що Герої дивляться на нас з неба. Вони вже знають ті істини, які нам не відомі. Нещодавно мене вразили слова скаліченого солдата: " Краще померти у бою, ніж жити на колінах"... Скільки ж сили, віри і мужності потрібно мати, щоб так мислити..."Коли маєм, не цінуєм, а втративши - плачем..."ці слова прийшли до нас з минулого, отже так було завжди. І, нажаль, такі речі незмінні. Минає біда, і людина знову помаленьку забуває те, що було, і жиє сьогоденням. Я щиро сподіваюся, що нам вдасться вимолити щастя, і війна покине нашу Землю... Дякую... Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Олечко... Всім зараз важко...
|
|
|