Будь тут, не йди.
Куди тобі іти?
- залишся...
Залиш свій теплий
подих
і свою присутність.
Залишся полотнами
білими.
Прероджуйся барвами
олійними,
направляючи мою руку,
перетворюючись в пензлик.
Не йди.
Перед самотністю
не дай мені
затамувати подих.
А як ідеш, то йди...
Не треба повертатись
в мої самотні, тихі вечори.
Хтось інший стане
тимчасовим полотном.
Я хаотично розтечусь
багряно-чорним
ніжніш,
ніж будь коли раніше.
Допоки піде дощ,
мене змиваючи
нещадно.
Тобі кричатиму я в слід:
"Не йди шукати інших
кольорів,
стікаючи сльозами
по щоках,
лишаючи навколо світ
безбарвним"...
