І чому так вашко жити?
Так не хочеться тужити,
І навколишніх журити,
Як я хочу просто жити!
Прокидатись на світанку,
І потішитись сніданку,
І забути про журбу,
Про ненависну війну.
Про війну за Україну,
За її цвітну долину
За її рясну калину
І за дружнюю родину.
Це немов усе у сні:
Сльзи котяться ясні,
Бойові гудуть пісні,
І солдати всі міцні.
А чіяж біжить сльза:
Довга ,довга мов лоза,
То є мамина журба
Металева мов труба.
То є мамина молитва,
Гостра,тонка немов бритва,
То солдатськії слова,
Які сам себе пита.
І чому так вашко жити ?
Так не хочется тужити,
І навколишніх журити,
Як я хочу просто жити!
