Закрию знову очі
холодними руками.
Тебе не потривожу своїми я думками?..
Малюю аквареллю
з зеленими вогнями,
ціловані ромашок тендітних пелюстками.
Знов усмішка мрійлива.
Вона помітно гасне
Коли усе згадаю...
Ти, чесно, так невчасно...
І випадкові вірші...
А, знаєш, я щаслива:
Обійми теплі, ніжні
Знайти все ж пощастило.
Й цілунки дивовижні..
І світ такий прекрасний!
Нехай вогні не згаснуть
в очах тих, що малюю,
в них вічність закарбую...
Її тобі дарую.
Цілую,
Твоя Казка.