У небі летіла маленька пташечка ,в неї була якась ціль,можливо вона летіла до своєї родини,а можливо просто летіла на гору щоб помилуватися заходом сонця,як велика червона пігулка опускається в море і розжарює своїм полум’ям лінію горизонту,яку ми можемо побачити. Вона летіла так спокійно ніби в її житті все було настільки чудово,що про цей спокій можна тільки мріяти,та лише якийсь сильніший подих вітру чи за декілька метрів пролітає чайка пташка одразу приходить в відчуття занепокоєння і обережності.
А ти сидиш як та пташка на горі величезної скелі,спокійно спостерігаєш як море розповідає свої історії вітру ,а він за це лоскотить її хвильки,а сонце з краєчку спостерігає і ніби не дочуваючи про що ж вони там так пліткують все ближче і ближче наближається до моря.
А ти досі сидиш в твоїй голові пустота і ти ніколи не розуміла як можна в такі хвилини думати про щось,не розумієш як в тих відомих кінофільмах хтось сидить і думає про щось, невже режисер чи сценарист не розуміють коли захід сонця не можливо думати ні про що. Тепле повітря дібралося до твоїх грудей і тобі стало так ніжно і приємно ніби ти ніжишся в теплому ліжечку,а насправді це просто тепле повітря.
А ти досі сидиш сама. Хоча тобі зараз ніхто і не потрібен адже в тебе є море,вітер,сонце і пташка яка досі ще не долетіла . І в ці хвилинки тобі хочеться просто бути щасливою,такою як ти колись була в дитинстві,коли снідала разом з бабусею і просилася піти поїсти шовковиці до сусідки. Той присмак шовковиці ти досі не можеш віднайти ніде.
А ти досі сидиш,така проста і легка і водночас складна і важка,адже те що творилося до цього в твоїй душі міг розібрати лиш великий грузовик, скільки там важкості і ребусів які ти не можеш розгадати. Да тобі важко,адже ти залишилася сама. Сама з собою. Одна. Не рідних,не близьких ні того такого омріяного кохання яке описується в мільйонах книг.
А ти досі сидиш і не можеш зрозуміти яке те кохання на смак. Ніби і смакувала ним як в магазині тістечок тільки ти їх просто дегустувала але так і не вдалося хоч раз повністю на всі ті мільйони калорій насолодитися тим тістечком. Ні! ті декілька дегустацій пройшли в тебе в дешевому магазині на базарі де і заходити страшно не те що куштувати. Але ти цьому не розчаровуєшся бо в твоєму серці досі палає вогник надії...
А ти досі сидиш,сонце вже майже повністю опустилося в море і добре чуло плітки вітра,воно б можливо хотіло б йому заперечити в чомусь,та настільки втомилося за день що просто слухали і коли було смішно пускало від сміху промінчики по воді,а в подумках мріяло зустріти місяць,адже тільки він розумів його... Стає прохолодно,і твої плечі дізнаються про це першими і це секундне відчуття ,що зазвичай нічого такого не означає для людей в тобі поміняло повністю твій гармонійний настрій. Ти пригадала як з цим відчуття в твоє життя влетів чоловік з дешевого магазину,а ти з радістю впустила до себе,не те щоб ти була легковажна ні,ти просто ... просто його впустила без ніяких підозр на щось,без ніяких надій,без ніяких бажань. Він як справжнє дешеве тістечко було прикрашена дуже гарно і пахло смачно. В його очах поволі ти почала бачити своє те маленьке щастя про яке так мріяла. Ти почала жити ним,дихати ним ,дивитися ним. І мабуть єдине з великих проклять жінки не бачити справжнє лице чоловіка ,а просто та щиро вірити йому. Коли він посміхався ти відчувала себе гордою,адже ти спромоглася добитися від нього посмішку. Ти була гордою за те що він мав тебе коли з хоче,адже тоді для тебе він був чоловіком мрії. А чому був? В тій великій купі мусору і бруду що зараз твориться в твоїй душі ти досі ховаєш ту маленьку надію,хоча і марну,безглузду і наївну,але ще досі тримаєш на всяк випадок. І не було ніякої зради,можливо як би була інша жінка,яку він показав тобі і сказав що вона його ти б з цим змирилась би. Відпустила з легкістю . Ти б знала що в нього інша. Дешеві чоловіки ведуть себе по дешевому,вони не знають що таке повага до жінки,вони сприймають їх як гру в яку приємно грати поки не набридне. Адже гру можна потім змінити,забути,згадати через декілька тижнів,місяців. Про тебе не те що забули ні. Про тебе з самого початку не згадували.
Досі сидиш і на очах виступає та біль яку не можливо приховати. І думати і в думках описувати про дешевого чоловіка ти не хочеш. Який зникав на декілька тижнів з друзями ,який забував привітати тебе з днем народження тому що в той час йому було не до тебе,можливо звісно він ту хвилину оманював своїми ароматами іншу наївну маленьку,дурненьку дівчинку,який вривався в твоє ліжко посеред ночі і таким же чином зникав,який в кінці на речення що в твоєму животику можливо починає творитися нове життя, він дивлячи тобі в очі простим і спокійним голосом вирізає всю ту оману і всі ті надії які ти так бережно приховувала від всіх. В ту хвилину він не вбив ваші почуття, ні. Вбивають тоді коли щось є,а не коли є тільки ти. Дешеве тістечко виявилося дуже не смачним,дуже гірким.
Досі сидиш....
ID:
540830
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.12.2014 00:09:28
© дата внесення змiн: 02.12.2014 11:33:26
автор: Кінець Вулиці
Вкажіть причину вашої скарги
|
