Людина частково у себе питає,
що слово «Краса» за собою ховає.
Собі його визначення дати не може,
можливо, я віршем цим вам допоможу.
Краса – це та думка, яку сприймають чужі.
Краса то уявлення, що прийшла до душі.
Краса то мереживо кольорових стрічок,
що день лиш подобаються, а далі – смичок.
Краса не врятує наш світ від насильства,
вона лиш породжує мотиви для вбивства.
Краса - це ілюзія власних думок,
тобто, для когось, - квартирний дзвінок.
На думку мою, краса – це природа,
наприклад, Карпати, кордони, діброва,
що мальовані віршами таланих людей,
бо ми є художниками своїх ідей.
Та кожен бачить свою красу:
Для вбивці - це змучити жертву свою;
дитині - морозиво, батька і матір;
дорослим – бажання не гинуть в багатті.
Для когось краса є день або ніч,
або непотрібна у всесвіті річ.
Старенькі люди або молоді -
вони є цікавими в своїх володінь.
І на останнє, скажу я вам так,
красою також стати може простак.
Та ще у суспільстві існує таке,
що із краси може стати гидке.
23.02.2014р.
