Стоїть художник серед поля,
Назустріч йде сумний поет
І чорні кольори недолі,
Як свідок, стелиться в дует.
Який цей обрій був багатий
В відтінках кольорів доріг?
Кремлівський ворог злий, зубатий
Гранатометом знищить зміг.
А пензель в чорній акварелі,
Як іскра сяє на мечі…
Москва і Київ на дуелі –
Це клекіт серця, крик душі.
Слова поета в хуртовину
Лягають в пензлик в течії.
Найкраща рідна Україно –
Донецьк, Луганськ – ми всі свої…
