Ми звикли чути: "Моя хата – скраю"...
Сиділи в хатках... а між ними – зло
гадюччям розповзалося по краю.
Мовчали ми... А зло росло й повзло...
У хватці анаконди змій нас тиснув,
обплутувала армія "чинуш"...
Несмілий (зрідка) спротив – тихо виснув
у вакуумі збайдужілих душ.
А зло росло, як ракова пухлина,
масштаб якої важко вже й збагнуть...
Над пеклом балансує Україна,
а демони повзуть, щоб зіштовхнуть...
Рік боротьби... Просвіток... й чорні дати,
надій переплетіння й темних снів...
І туга обіймає так затято!.. –
боро́нимось... й оплакуєм синів:
своїх вірменів, нам по духу рідних,
чи білорусів... наших вояків,
НЕБЕСНУ СОТНЮ й тисячі загиблих,
і "кіборгів" – незламних, світлих, вірних –
ЦВІТ НАЦІЇ!!!
Болить... Немає слів...
Прийшов важкий, печальний час розплати
за те, що в краї розвели "бардак",
за те, що досі "скраю наші хати"!
... Чи горе об'єднає нас в кулак?
22.01.2015 р.
Палка моя Україночко, всю тугу і любов виплеснула. Дай Боже щоб почули і зрозуміли, що ми любили, любимо і будемо любити свою Землю-Вітчизну, попри всі негаразди, і всіх тих хто любить і віддає за неї життя пам’ятаємо і молимо Господа щоб зберіг їх, бо не має в Господа більшого за того, хто душу свою віддав за друзів своїх, за землю рідну і за матір-неньку.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сонечко моє, зворушила – до сліз! Дякую тобі за розуміння!
Рік боротьби... Просвіток... й чорні дати,
надій переплетіння й темних снів...
І туга обіймає так затято!..
Світланко,Ви вмістили в ці рядки неймовірну тугу всього народу
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо я – часточка того народу...
Дякую щиро, Наталочко!
