Корабель потонув в Блактиному морі,
Без жодних покорених просторів,
Без шторму з півночі,
Так і незвідавши прикраси мандрів.
На глиб самого океану,
Вщент рознесли останній борт,
Та недописану картину,
З собою забрав моря акорд.
Лише моряк на чорному човні,
Зумів спастися серед сотні хвиль,
Він страху не вбачав в житті,
Пройшовши десятки тисяч миль.
Сильний був духом ,
Що навіть лютий шторм,
Нестрашив того відчайдуху,
Він знав багато потаємних норм.
Міг вижити без їжі та пестощів життя,
Без ласки слова та пустих людей,
До страху немав він серцебиття,
Про нього поети писали багато повістей.