Плаче серце, в грудях б'ється
Не радіє, не сміється.
Хоче лиш застерегти,
Не єдина в нього ти!
Ти чудова, ти чарівна,
Але все ж ти їй не рівня.
Вона знає, що їй треба,
Не поступиться для тебе.
Її серце, немов камінь
Бере його душу й ранить.
Але ти стаєш безсила
Бо йому тепер не мила.
Що ж тобі зробити треба,
Щоб йому не дати вмерти?
Ти повинна не тікати,
А піти й йому сказати:
"Я кохаю й ти це знаєш
Поцілую і ти встанеш.
Не помреш безсилий в тьмі,
Будеш жити в боротьбі!"
І як зробиш це сміливо,
то відчуєш вічне диво.
Зникне страх і хвилювання,
І завершаться страждання.
Ти прокинешся і раптом,
Стане сон для тебе святом.
