Надія Таршин
Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ пераділити.
Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.
Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, -
У війнах всіх йшли визволяти.
Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
Що закінчилися ресурси
На підняття земель сибірських?
Немає наших політв”язнів –
Всіх мучеників українських?
Всі надра викачала наші,
А за свої здираєш плату –
Таку, що темно у очах –
Усе, воістину, як брату.
Ти на своїй землі дай лад,
Не сунь до нас поганий лапоть.
Здавай, «родимая», назад,
Бо будеш із ганьбою драпать!
