Моя Надія вже не голодує.
Вже зрозуміло, що прийшла безвихідь.
Суха, кощава... вітер лиш леліє.
А з України, вся бичва - на вихід!!!
А вільно дихати вже важко. Без цензури.
Уже розмови стали не легкі.
Ви чого хочете? Якої ще фактури?
Чи ви забули про важкі майданні дні?
Так терпко в серці, так болить. Так важко..
А Україна ледве вже стоїть.
А ще і ти, моя рідненька пташко.
Нескорена на відліку століть.
Моя Надіє, може і не варто?
Бо твоя жертва -то вже перебір.
Тримайся міцно. Це не твоя карма.
А ми з тобою . Всім наперекір.