Як жінка,про жінку скажу я відверто вам друзі,
Від створення світу основа є світу - Вона,
Хоч гріх первородний і виник по її заслузі,
Та має спокуту за вчинок цей нині сповна.
Продовження роду - це місія надана Богом.
Багато епох поміняли цей образ святий,
І нині жінки забувають,а саме для чого
На землю прийшли ,та не вже ми прийшли на гріхи?
Як страшно,що котиться світ десь далеко у прірву,
В оголенім тілі шукають у жінці красу ,
У штучних повіках,в обличчі неначе палітра ….
Природа кричить: - Не губіть же, жіночності суть.
Краса світ врятує,ось тільки не та,що бездушна.
Шукайте у жінці красу у глибинах душі,
Повернем жіноцтво на землю,не будьмо байдужні,
Допоки ще людство від смерті стоїть на межі.
Вернім материнство,не будьмо жінки – душогубці,
Спитають за страчені душі на страшнім Суді.
Дівчаток до Церкви ведім,не на подіум,любі,
Бо легко із малку дитину з дороги звести.
Хай Жінка в красі своїй плодом спокуси не буде,
І образом прикладу стане Марія Свята,
Я знаю,мене зрозуміють окремі лиш люди ,
Та це всього думка відверта і щира моя.
05.03.2015.
