Я мов диявол,злий і вбогий,
Я сію розбрат і лиш зло,
І позабув колиску мати,
Таємне небо за вікном.
О,як хотів би я дістати,
До тих гарячих теплих зір,
Хотів би мамі розказати,
Про все шаленство своїх діл.
Хотів би я відтяпать крила,
У когось може,і тоді,
Я полетів туди,де мрії,
Згорів би я,не пожалів.
Та...пожалів би може,то́ді,
Це лиш слова,це лиш думки,
А все ж таки, спаливши крила,
Я розумію,що не зміг...
І впавши каменем донизу,
Не буду з болі я кричать,
Це вибір мій,моя надія,
Одна любов моя така.
Я так люблю,мої ви зорі,
І все це марно,пробачай,
Пробачте,небо,тихі зорі,
Це не моя така вина...
ID:
573842
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 12.04.2015 10:38:01
© дата внесення змiн: 12.04.2015 10:38:01
автор: Євген Олександрівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
