Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..
18.04.2015
Такі думки, часом, терзають мабуть, кожного поета Я, часто, сяду творити в нудній кімнаті, а "красивості не пишуться", хоч що не роби .. А тільки вийду надвір, побачу, як на моїй антені виспівує соловейко, подивлюсь на вічно загадкове небо, весняних комашок, які вимальовують у польотах знайомі літери, наче хочуть написати якесь послання... - приходить купа красивих думок але в такі моменти немає навіть папірця ... скільки в моїй голові забутої поезії... ..
Бажаю Вам гарного настрою! А він завжди кличе за собою натхнення
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за гарну думку! Муки у поетів часто подібні! А ось папірчик і олівчик треба з собою носити. Буває, приходить думка чи образ...його треба занотувати... Піймав - і вірш пішов!
Якщо при словесній скруті у Вас таке різнобарв"я слів,то можна собі уявити що буде як та скрута мине! Ну а для нас повчально,поки думка не визріла,а слів достатньо не назбирано,мовчати!!!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Резонно!Як та словесна скрута - то і є та друга частина Вашого коменту!