Ні, не віддамся тобі на поталу!
Сірій химері із іменем Туга...
Сліз моїх мало тобі, усе мало...
Ти не спасіння, а вбивча недуга.
Погляд мені застелаєш, мов хмара,
щоби цей світ був у темній пастелі.
Знаю - за слабкість мою ти покара.
Час поміняти душі акварелі!
Я обираю яскраву палітру!
Барвами райдуги серце зігрію.
Ну, а тебе, наче попіл по вітру,
я у минуле холодне розвію.
Тільки ж по-іншому гляну на світ -
очі мої враз побачать картину:
он світлий голуб провадить політ
на небосхилі із аквамарину.
То полетить між нефритові віти,
то на димар теракотовий сяде,
крильцями гладить тюльпани-софіти
у різнобарвних сусідських фасадах.
Онде бузок, весь у квітах, розлогий,
біля воріт зустріча перехожих.
Море кульбабок обабіч дороги,
так неймовірно на сніг білий схожих!
Горді нарциси, мов справжні вельможі,
серед духмяних красунь-незабудок,
зранку до ночі стоять на сторожі,
щоб мерзлоту проганяти і смуток.
Скільки ж відтінків у нашій природі!..
Схожа палітра є в кожній душі.
Мрію - при першій найліпшій нагоді
цілі веселки вкладати в вірші!
27.05.15.
