Мої пташата, мої діти…
Дозвольте так назвати вас.
О, як же хочеться радіти,
Що вам уже летіти час.
Але скажіть як відпустити,
Навчіть як втримати сльозу,
Як серцю тихо не тужити
І вгамувати ту грозу,
Що у душі моїй витає.
Навчіть мене, бо я не знаю.
Одна ще мить… і вже востаннє
Вас всіх покличе на урок
Повитий смутком і прощанням
Шкільний дзвінок.
Одна ще мить… і всі дороги
Для вас відкриються в світи.
Хай оминають вас тривоги
І не пізнайте ви біди.
Хай із небес благословення
На ваші долі Бог пошле,
Здоров`я чистого й натхнення,
Нехай збувається усе
До чого прагнете душею.
Сягайте щастя апогею,
Пізнайте вічні почуття,
Цінуйте дане вам життя.
Я прошу вас не забувайте
Ні школи, ані вчителів.
Хоч іноді, та повертайте
Туди, де вам дзвінок дзвенів.
В щасливу путь летіть пташата,
Просторо змахуйте крильми,
Від бід завжди оберігати
Вас будуть мої молитви.