Доторкнутись до неба крилами,
Полетіти, вдатись до крайності,
Коли стали сірими й млистими
Такі звичні відтінки реальності.
Відчути подих глибинної величі,
Вдарившись силою моря у скелю.
Далеко схований спогад, щоночі
Солона вода змиватиме в землю.
Запалити іскру в крижанім серці,
Згаслу від нестачі сили биття.
Долю, в розплавленім ще свинці,
Зігріти шаленим бажанням життя.
Силу коріння відчути до плоті,
До камбію в тілесній твердині.
Важко стоячи, мов на ешафоті,
На вічнім перехресті істини й брехні.
2015
