Ох, ці думки у мене в голові..
Немає вибору, нема від них покою.
Нам не покинути з тобою поле бою.
Уже безсилі лежимо ми у траві.
Ох, ці думки у мене в голові..
Ти поклади свій меч і обернись,
Поглянь на небо, друже, усміхнись.
Навколо лише гори снігові.
Хоч і здолали ми зловісних ворогів,
Та все ж братів чимало наших полягло.
Їх серце матері не вберегло.
Вони пронизані кінжалами богів.
У світі темряви і світла не знайти
Такої третьої іншої сторони.
Поринемо у вічність глибини.
Тож чи програти чи перемогти.
Не покидають привиди часів,
Що вже давно пройшли і вже забуті
Не нами, та згораємо від люті
Ми стали гірші ланцюгових псів.
І завітала в серце куля не дарма.
Бо то останнє місце, де любов
Загинула і відродилась знов.
Та навкруги порожняя тюрма.
Чи прийде янгол мій? Чи він іще живий?
Чи витерпів прогресу геноцид?
О, він зі мною, та добряче зблід,
Поглянувши на оцей світ новий.
Ох, ці думки у мене в голові..
Чи доживу до завтра чи сконаю?
Ви ж не зачините переді мною раю?
Чи навіть там усе втонуло у крові?
