Знов телефон , маршутка, поїзд . Білет в нікуди , кава, чай...
І я втікаю сотий раз від тебе, моя кохана прощавай....
Не знаю чом люблю я тебе , і за який тяжкий цей гріх, ти з мого серця не виходиш, через амурію вкорочую свій вік.
Ти зрозумій нам двом не жити, не можу взяти я тебе, і хочу я перед тобой усе відкритись , та серце стискує моє.
Ти зрозумій я не зі зла. Я хочу лиш для тебе тільки волі, щоб ти не мучилась , як мла... Прости мене, як зможеш ... доле...
Багато що не можу пояснити ,бо знаю я що то дарма, і тільки так зумієш зрозуміти - що я не ангел, й ти не та....