Ти живеш уже тисячі літ
І свідомість старіша за тіло
Мій попутник, в розмові - мій хліб
Колись Щось нас звести захотіло
Разом досі крокуєм повз плоть
Рудий дріт колючками на плечах
Звичним стало що будуть колоть
Не від правди ми всі в кровотечах.
Ти живеш уже тисячі літ
З жахом мозок руйнуєш на шмаття
Витираю з чола твого гніт
На двох спинах суспільне розп'яття
Наших "Брутів" ласують давно
Їх натура кишить хробаками
Ми пізнали суть явища - дно
Та лишаємось в ритмі з думками.
Ти живеш уже тисячі літ
Все ж свідомо калічишся далі
Я ще поряд, вимочую піт
Сублімую життєві педалі...
Веслування годинами крізь сміття
Павутинами в трясовині...
Пізнавали ми разом цінність буття
Розраховуй, я буду в човні...
радий що Вам сподобалось.
