Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): У хаті, що на Загреблі (Присвячую своїй учительці Демченко (Євтушенко) Насті Василівні) . - ВІРШ
У хаті, що на Загреблі (Присвячую своїй учительці Демченко (Євтушенко) Насті Василівні) .
Заснули над ставом верби
Під ночі святим крилом,
У хаті, що на Загреблі,
Світилося ще вікно.
Там жінка живе, тендітна
Душею, голосом теж,
Її пам’ятають діти
І люблять також без меж.
Й коли засинало сонце,
І спало усе село,
Сидить, було, край віконця,
Нахилена над столом,
Над планом своїм ворожить:
Як втиснути все в урок,
Навчити ділити й множить,
Життєвий зробити крок.
Й стрибали там цифри й букви
У зошитах, «у косу»,
Вкладала «ази» і «буки»,
Будила в серцях красу.
А зараз… село німіє
Не тільки вночі – і вдень,
І душі людські міліють,
На Сході війна гуде…
І щебет дитячий – рідкість,
І школа теж на замку.
Народ ще не втратив гідність,
Та мріяв не про таку
І владу, і Україну…
Учителька… знов не спить,
А молиться, щоб не згинув
Народ. Збудував мости
Між Заходом і між Сходом,
Щоб дух людей не слабів,
А стане світать не сході,
Накапа ліків собі…
13.11.2015.
Ганна Верес
Прослухала Ваш романс з великою насолодою. Чудовий!!! Особливо: "життя одне на двох, чарівне і прекрасне". Це своєрідна формула кохання. Натхнення Вам!
Гарна присвята... 
