Хаос диму розчиняється в повітрі.
Час відбирає дні у Небуття.
Ми заковані в кайдани цього світу.
Крішна душа не має каяття
На столі повінценосна чарка,
Журба жалізна в очах матерів.
Ми так хотіли бути кращими
Забуті рядки улюблених віршів.
Слова шепнуть холодними устами,
І серце вже не б*ється як колись.
Ми живемо змінними думками,
Хоч іншим в стійкості клялись.
