За планом Даніели та Деніса Медоузів, США, для того, щоб людство вижило взагалі, населення Землі, на середину ХХІ сторіччя має скоротитися до одного мільярду.
Зокрема на Україні заплановано зменшення населення з 52 до 10 мільйонів… – Ці дані взято з статті Й. Вінського та В. Кудіна в газеті “Голос України” N68 від 11 квітня 1996 року.
ЖАХИ НАШОГО МАЙБУТНЬОГО
Попри те, що під словосполученням “український менталітет” ми розуміємо сукупність національно-характерних рис українського народу, національне суспільство розмежоване за несхожістю психоантропоїдних ознак на окреміші соціально-характерні групи особистостей. Запропонована тут серія оповідань-версій є сконцентрованим моделюванням особистостей цих груп в нашому “майбутньому”. Сумнозвісний “український менталітет” в умовах виконання сумнозвісного “Плану Медоузів”… Костянтин Гай.
БЛАГОДІЙНА МІСІЯ
Версія песимістична:
Я зустрівся з нею, як завжди... На тому ж місці, де колись вона призначила мені наше перше побачення... Тут я чекав на неї, щоб іти до загсу... Тут впродовж років виглядав її після роботи в другу зміну...
– Ну що? – спитала дружина. – Чи є з чим додому йти?
– Нема! За цілий день нічого не знайшов. Ходив по об’яві записатися до санаційного легіону. – “Санаційний легіон”, це спецпідрозділ котрий займається відстрілом вибракуваних за тестуванням на виживання громадян, м’ясом яких відгодовують занесених до червоної книги пацюків. – Не підходжу за параметрами. Туди набирають тих, хто мав хоч якусь судимість, або хто має родичів в державній адміністрації. Та й гроші вступні... А де їх взяти? Позичити? Так мені тепер ніхто й не позичить...
– Чому?
– Та... Був сьогодні на комісії... Мене... той... вибракували.
– Як? – жахнулась дружина. – За що?
– Сказали, що забагато совісті та замало життєдайної злоби...
– І мене теж... Ходила влаштовуватись до будинку розпусти... Хоч би ким!.. Не взяли. Кажуть: “Навіть і на прибиральницю клієнт має око покласти”... А в мене й вигляд уже... і комплекс цнотливості... і сексапильності замало... Жити не хочеться! Ото би з мосту та в воду... Так діти ж. Але, що їх чекає? Коли б не вибракували хоча б одного з нас, то, може, пожили б дітки до шістнадцяти, а там вже як тести покажуть... А так!.. Діти вибракуваних батьків автоматично теж вибраковуються... Генетика... Й підуть вони в донори-трансплантанти для пересадки органів більш психологічно життєздатним... Кров, нирки, спинний мозок... А те, що залишиться, – на паштети-віскаси... Що ж його робити? Мене вже ноги не тримають...
– Давай присядемо на лавочку...
На лавці сиділа жінка, на руках у неї спала дівчинка.
– Що, заснула по дорозі? – поцікавилась у жінки моя дружина. – Можна, ми присядемо? Ми тихенько...
– Заснула, – відказала жінка. – Можете навіть кричати. Не почує. – Схлипнула – Заснула вічним сном! Нехай Господь прийме її душу та простить мені мій гріх...
– Вибачте...
– Та чого там!.. Вибракувані ми... сміття... поганий генофонд. Батьки мої ні красти не вміли, ні махлювати бізнесами всякими, посад не мали... Простими робітниками були. Те лиш і вміли, що чесно трудитись. І нас, дітей своїх, ніде не прилаштували... Такими й ми повиростали... А кому ми тепер такі потрібні?
У високорозвинутих держав і своїх працівників вдосталь... Чоловік мій від безнадії повісився. А я з донечкою самотніми залишились, теж без надії вижити... Правда, таким, як ми, діаспора помагає. Бачте, ось! – Жінка дістала з кишені рекламну листівку. – Благодійна організація “Жертовний Агнець”. Пишуть, що коли Христос пожертвував собою задля спасіння людей, то і ми, ті, що неповноцінні, повинні добровільно принести себе в жертву для поліпшення життя повноцінних життєздатних пристосуванців. Бо планета перенаселена. Ось і роздають безкоштовно “Снікерси” з ціанистим калієм... Дала донечці... Посиджу тепер, поплачу. А тоді й сама пригощуся...
– А де ж та місія?
– В держадміністрації... Можете сходити... Працює цілодобово...
(зауваження автора: за статтею 99 карного кодексу, доведення людини до самогубства карається…)
