Цей світ простий
як репаний
горщик.
Ви, люди,
напевне з цим не погодитесь.
Але чи належу я до людей?
Людям тепло.
Мені холодно.
Мені завжди холодно,
навіть влітку, бо я знаю, яке
воно минуще. Віхола не за горою.
Люди біжать по морозу в легких костюмчиках
у плащах, які вітер пробиває наскрізь,
одна жаба днями пройшла повз мене
у шортах - у шортах! - і це
наприкінці січня?!...
Людям тепло.
Звичайно, вони кутаються
ховають носа в символічний шарфик,
стискають колінця, що вилізли на мороз
з-під міні спідниці. Ці знаки мені
близькі й помітні. Але
їм не холодно,
навіть
якщо вони чують навпаки.
Я, може, насправді - ящірка?
Вони просто грають у холод.
Як граються вони у пасочки зі смертю.
Мене ж цей холод колись уб'є.
Я знаю.
============
- Віхола не за горою. Інакще можна би сказати, зима не за горою, мовляв неначе в кіно-романі Game of Thrones. При тому що зв'язку на часі не було. Тим більше це суперечило би самій побудові тексту.
