В низу,
В землі,
заточена в склепіння,
Реве ріка
та з силою каміння
Вже понад вік не може дати ради.
І, збожеволівши від смутку і образи,
дітей краде
і тягне в жах і морок.
Бо людям мстить,
Як лютий смертний ворог,
Що пили воду й набирались сили.
Окріпли
Та перетворили
Ріку в канаву, затхлу наче труп.
В полон бетону і чавунних труб закрили,
Заховали від очей.
Без ліку днів і місячних ночей.
Й Ріці у жертву
пререкли своїх дітей.
[color=\"#00bfff\">