Щось пише місто в книзі опівніччя
Готичним шрифтом кажанів.
Собору тінь примарно-потойбічна
Тобі відлунює органом снів.
Хиткії обриси викривлює Селена,
Театр дерев спинився на антракт.
На бруку площі юродиві наречені
Наспівують з годинником у такт.
Минає ніч в казкових епізодах,
Її пронизує твій гострий зір.
Ти знаєш: скоро на висотах
Запарить Муза дивний травозбір.
Розкладе денні враження на ноти,
В барочну візію химери заплете.
Нічної дрібку вкине прохолоди
У ілюзорне вариво густе.
Оживить пензель напій алхімічний,
Пропустить током нитки барв.
А полотно – товариш твій магічний-
У собі знайде опівнічний шарм.
І контур, перспектива, світлотіні,
Вмить зложаться у досконалий сплав.
І місто, взявши золоту пір’їну,
Художнику присвятить кілька глав.
13.08.2015
Не буду виділяти дуже цікаві поетичні діаманти, просто скажу, що це найкращий твір з усіх, які Ви написали. Він найбільше мене вразив і припав до душі! Отримала сьогодні справжню насолоду. ДЯКУЮ!