Невтомно мандруючи шляхом опівночі ,
Вершником грішності в повній безпечності,
Я похитаю лампадою вічності,
В палко забутій і темній безмежності..
Я не розбавлю безликими примхами,
Змочені роздуми в келиху марева,
Я не піддамся..нічними сторінками..
На розпиття невимовного зарева..
Все закарбовано в мовній кінечності,
І невгамовній мовчанці розарія,
Я розхитаю вітрами сердечності,
Квітку душі з ароматом азалії..
Вершником грішності з подихом півночі,
Я настилаю безслівні натхненності,
Краєм думок доторкаюсь до ніжності -
янголів різг, в аскетичній манерності..
І замалюю безсонність полуночі,
З поглядом місяця...в мережевнім просторі..
Він надзирає за сходами грішника,
Вершника спогадів і неприклонності...