І розуміння все приходить з часом,
Коли ми ліквідуєм з хати мотлох..
Коли ти став уже середнім класом,
Про те, що в нас немає справжніх подруг..
І як шкода, що вже пройшла епоха,
Коли були дуелі і скандали,
Можливо ми б побачили хоч трохи,
І один одного з біди порятували б.
Як шкода, що тепер вже не на часі
Ходити в гості й нести подарунки,
Бо ви забули вже адреси наші,
Й стоять давно вже зібрані пакунки.
Як шкода, що коли на серці зимно,
То біль в собі... ну максимум - у віршах.
Як комусь десь від мене щось потрібно,
То я віддам.. беріть-беріть, побільше...
Як шкода, що у час незгоди,
У час, коли я вигрібаю з хати мотлох.
Я знаю, що сама роблю собі погоду.
Так, як і знаю, що не маю більше подруг...
