Сьогодні дощ...Ось осінь, як мара, іде.
І мокне все навкруг,
Сльозами умивається земля,
І стугонить од вітру голе вже гілля,
І одиноким почувається мій друг...
Бо пам'ять спить...не згадують його...
З'явився, каже: "Пригадай,
Життя віддав за рідний серцю край!
Зустрів ти дузів й не згадав мене,
Так день у пустоті й мине....."
І зник, як марево, немає...
Лиш совість душу мою крає,
А вітер мокрим гіллям грає...
