елегія
навколо дух і благодать навколо
цвітуть нарциси - острів снігу й сонця
із квіту їх час осипається прокволом
і все до ніг до стебел ніжок голих
від білого вина ковтка із денця
із грон із тих земель що п’ють ці води
що дихають вітрами з гір цілющих
від поцілунку дівчини від вроди
що од Карпат де весни всюдисущі
ісходить суть земна і в цю долину
перетікає світло у пелюстки
ця музика за голосом полине
і хвиль її відчутним стане плюскіт
і дух її наповнить ночі чашу
коли світ дихатиме щастям і не втямить
коли та ніч що стане найкоротша
найглибша і чарівна до нестями
не лишиться глибоким сном безгрішним
не треба злості гніву не потрібно
вологи краплі на вітрах вранішніх
пелюстки обмиватимуть подібно
рукам дбайливим материнським ніжним
їх стебла пружні пнутимуться вгору
і погляд їх холодний диво-сніжний
і їх молитва янгольська у гори
в цей світ привабить всіх богів античних
в долині раю в тій що трунком дише
земного щастя що для перестрічних
тут роздаватимуть і праведним і грішним
і всім по мірі і краси і вроди
хто скільки забере у кадубах у цебрах
у жменях душах в серці злим і добрим
весняне сонце – на тарелі цедра
благословен цей світ любов’ю світлом
благочестивим духом їх синів блаженних
земним й божественним зів’ялим і розквітлим
краса безсмертна нищівна спасенна
війни причина що підняла Трою
любов’ю вічною краса благословенна
нетлінний лик її непереможна зброя
цей блиск як мідне сяєво Паріса
над раєм став причасним і мовчальним
і сум благий від тисяч лиць нарциса
поліг у тишу цю і чисту і прощальну
у вітражах небесних як в глибоких водах
застиг їх лик і кров богів єлейна
вже світлом росами по краплі сходить
щоб розчинитися розтати в снах Єлени
про що розмови їх у час розквітлий
цикад хори над ними й зорі мовчки
спалахують ряхтять так життєдайно
і мідь розсіяна торкнеться мочки
богині ночі що пізнала тайну
смаку кохання зречення й спокуси
блажен той час коли нарцис останній
в долині пелюстки свої розпустить
2014р.
